Что значит мова для народа

Твір «Мова — душа народу»

Поки живе мова — житиме й народ

«Поки живе мова — житиме й народ, як національність. Не стане мови не стане й національності», – справедливо зазначив письменник Іван Огієнко.

Мова — це дар, яким нагородив нас Господь, це головний засіб спілкування та передачі інформації. Вона з нами все наше життя, від першого слова «мама» й до останнього подиху. Мова — це голос народу, що передає найважливішу інформацію про культуру, традиції та життя наших предків. Цей голос передає нам інформацію від предків, показує їхні помилки й невдачі, а також великі досягнення та успіхи. Він навчає нас любити історію та робити з неї висновки. Мова несе мудрість і розум наших предків, які передали їх через покоління. Нам треба навчитися цінувати й любити рідну мову, треба намагатися говорити правильно й не перекручувати слова, щоб нашим нащадкам дісталася чиста мова, якою говорили ще наші прадіди.

Можна знати багато мов. Навіть є приказка: «Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина». Але в себе на Батьківщині треба говорити своєю рідною мовою, яку навчили тебе твої батьки. У нашого народу є дуже багато письменників і поетів, які прославляють нашу мову, показують її велич, мудрість та красу рідного слова. Нам варто частіше читати національну літературу, щоб розширювати свій кругозір і переконуватися, яка гарна наша мова, яка вона неповторна та багатогранна.

Кожна нація має цінувати та прославляти свою мову. Ось і ми не є винятком. Ми повинні писати книги рідною мовою, складати пісні та вірші. Щоб наступні покоління побачили її красу та велич. Лише так ми зможемо продовжити життя нації. Адже не дарма люди кажуть: «Поки жива мова, жива нація». І тільки від нас залежить, чи буде наша нація процвітати, чи вона зникне, кане в небуття, як багато інших, не залишивши від себе й сліду. Ми повинні докласти багато зусиль, щоб процвітала наша мова, щоб наші діти й онуки через багато років говорили тією мовою, якою говоримо ми зараз.

Мова — це голос народу

Мова — це голос народу, його душа. Це не просто засіб спілкування та передачі інформації. Практично кожен народ має свою мову. Мова розвивається разом з ним, вбирає його історію, характер і всі його особливості. Народ, який втратив або забув свою мову, найчастіше втрачає і самоідентичність.

Великі поети й письменники складали свої твори рідною мовою. Адже саме нею найлегше передати власні думки й почуття. Перше слово, перше речення дитина вимовляє рідною мовою. Це мова його батьків, бабусь і дідусів, попередніх поколінь. За допомогою слова дитина вчиться пізнавати світ, висловлювати свої потреби та думки.

Кожне покоління привносить у мову щось нове, доповнює та розвиває її. Світ змінюється, з’являються нові поняття, явища та предмети. Таким чином, мова завжди йде «в ногу з часом». Вона завжди готова до змін і доповнень.

Водночас мова зберігає для нас досвід, знання та особливості минулого. Звичайно, багато слів з часом застарівають, а деякі й зовсім йдуть з активного використання. Але все ж основа завжди залишається з нами.

Тому так важливо не тільки любити свою рідну мову, а й намагатися вивчити її якнайкраще. Це, на мій погляд, один зі способів пізнати та зрозуміти себе, свій народ і свою країну, проявити власний патріотизм.

Мова — духовний скарб нації

Рідна мова — це велика цінність кожного народу. Це живий зв’язок часів. Зв’язок між нами й нашими пращурами.

Мова завжди розвивається разом з народом. Вона відбиває менталітет етносу, його звичаї, традиції та культурні особливості. Є безліч унікальних слів і виразів, які неможливо перекласти на іншу мову. Саме вони показують наше життя, його тонкі риси та деталі. Мова відбиває думки цілого народу й окремо взятої людини. У суспільстві людина пізнає і себе, і інших.

Перші свої слова ми казали рідною мовою. Нею ми вчилися мислити. Рідна мова пов’язала нас з будинком і близькими, з нашою Батьківщиною.

Усвідомити свій зв’язок з рідною мовою легко. Варто тільки на деякий час перестати нею користуватися. Необхідність у спілкуванні, яку складно задовольнити чужою мовою, стає проблемою, а часом і непереборною перешкодою.

Рідну мову потрібно берегти. Адже кожен з нас — не лише її носій, а й охоронець. Коли прийде час, ми обов’язково передамо її своїм дітям. Покоління змінюються, але їхня спадщина, що відбита у мові, залишається нащадкам.

Отже, рідна мова — душа народу, духовний скарб нації. Вона виступає зв’язком між минулим і майбутнім.

Мова — народна душа

З перших хвилин життя, тільки з’явившись у цьому величезному й невідомому світі, перше, що ми чуємо — це рідна мова: слова лікарів, ніжний говір матері, обережний шепіт батька. І протягом усього життя ми продовжуємо її слухати. Виростаючи, дитина вчиться пояснювати свої бажання, спілкуватися з людьми. Пізніше — освідчуватися в коханні та вчити рідну мову вже своїх дітей.

Щоб вивчити чужу мову, знадобиться завзяття та багато часу. Але навіть усвідомивши її, навряд чи вдасться висловлювати всі свої емоції правильно. Рідну мову ми вивчаємо з дитинства й навіть не замислюємося про те, як ми її розуміємо та чому так чітко можемо висловлювати свої думки та почуття.

Як усвідомити важливість рідної мови?

Уявіть лише на мить, що всі раптом почали говорити не своєю мовою. І що тоді? Люди почнуть розуміти одне одного зовсім інакше, культура зазнає найбільшого перевороту, а нація зникне. Все, що створювалося століттями, зникне буквально за секунду. Скільки різних націй перестало існувати після втрати рідної мови! Яскравий приклад — латина. Ця мова продовжує існувати лише в підручниках з медицини та філософії, а за кілька років може взагалі зникнути.

Якщо перевернути ситуацію й уявити, що ти потрапив до іншої країни з іншою мовою. Ніхто не розуміє тебе, а ти — їх. Потрапляючи до іншої нації, іншого менталітету, ти стаєш чужим, нікому не потрібним, зайвим.

Але що може зробити звичайна людина для своєї мови? Можна читати книги рідною мовою, вивчати видатних поетів і письменників, впізнавати всю красу культури та підтримувати її. Головне — не засмічувати соловʼїну мову непотрібними, лайливими словами. І пам’ятати, що кожна мова важлива, тому не варто нехтувати якоюсь із них. Кожна нація — це своя історія, свої подвиги та перемоги.

Говорити про те, наскільки важливою є мова, можна нескінченно довго. Мова — це наше віддзеркалення, яке має існувати завжди та проноситися до інших поколінь крізь століття. Адже мова — народна душа. Доки жива мова в устах народу, доти живий і народ!

Мова — найцінніший скарб народу

Мова — це найважливіший засіб спілкування та передачі інформації. Дуже давно люди об’єдналися для того, щоб зробити спілкування між собою легшим та простішим. Так виникла мова.

Мова — це невичерпне джерело. Його поповнюють цілі покоління. Мова відбиває культурний рівень всього народу. У ньому знайшли віддзеркалення багато моментів історії, настрій цілої нації, переживання та глибокі почуття. Тільки найвправніші люди змогли пізнати таємниці мови, щоб використати їх, передаючи іншим людям неоціненні скарби. Ці люди — письменники та поети — зробили неоціненний внесок у її розвиток.

Українська мова недарма названа багатою. Це велике скупчення народної мудрості та дотепності. Вона має величезну кількість фразеологічних зворотів, прислів’їв, художніх засобів: епітетів, метафор, порівнянь тощо. Українська лексика надзвичайно різноманітна. До будь-якого слова можна підібрати безліч синонімів, які відрізнятимуться різними відтінками оповідання. За допомогою мови можна передати найтонші думки та найболючіші переживання.

Але, попри свою красу й мелодійність, українська мова є дуже важкою для вивчення. Багато людей, які почали освоювати її, так і не закінчили навчання, злякавшись безлічі правил та складнощів. Проте багато людей цілеспрямовано йдуть на зустріч труднощам і обирають саме українську мову для навчання. Бо лише українською можна прочитати й відчути безсмертну класику нашої літератури — твори видатних письменників і поетів: Григорія Сковороди, Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка та багатьох інших.

Українська мова — гордість нашого народу

Українська мова має давню історію. Вона убирала в себе інші мови, збагачувалася та покращувала себе. Багато слів стали застарілими, змінили своє значення. Це архаїзми та історизми. Але не можна сказати, що українська мова застаріла. Вона постійно оновлюється та наповнюється новими словами.

Українська мова відома у всьому світі своєю красою та милозвучністю. Як її тільки не називають: співуча, мелодійна, барвиста, соловʼїна, калинова. Це не може не викликати гордість за рідну мову.

Кожна громадянин України вивчає українську мову. Спочатку у дитячих садках вихователі прищеплюють дітям любов до рідної мови. Потім у школах діти глибоко занурюються у її вивчення. Варто висловити особливу подяку вченим, які вивчають правила, історію, особливості української мови. Це філологи. Вони проводять цілі ночі за книгами та збірками давніх текстів. Ці люди роблять титанічну роботу, щоб спростити вивчення мови. Саме вони складають підручники й посібники, за якими навчаються діти та дорослі.

Вивчення мови — це важке заняття. Воно вимагає багато часу й сил, але результат буде дивовижним. Кожен українець має добре знати свою рідну мову та вміти вміло користуватися нею. Тільки так він зможе правильно й досить майстерно формулювати свої думки, вражаючи всіх навколо глибиною знань та яскравою силою думки.

Отже, українська мова — найцінніший скарб нашого народу. Ми повинні її плекати та берегти від забруднення й деградації.

Источник

Что такое мова: понятие, значение слова, определение и перевод

Украинский язык существует давно. Как и в любом другом языке, он имеет свои исторические эпохи, заимствования, диалекты. Сейчас по поводу его происхождения и развития ломается немало копий. С момента отделения Украины от СССР этот вопрос не сходит с арены политических дебатов. Самоназвание украинского языка – «мова». Что такое мова в академическом смысле? Насколько богат ее словарный состав? Каковы истоки?

Слово «мова»: перевод на русский язык

Многочисленные словари и разговорники едины в переводе на украинский понятия «язык»:

1. Украинский язык – українська мова.
2. Русский язык – російська мова.
3. Английский язык – англійська мова.
4. Белорусский язык – білоруська мова.

На этом единодушие переводчиков кончается. Что такое мова в академическом смысле, с научной точки зрения, никто сказать пока не может. Во-первых, неясен словарный состав мовы. Даже галицийский говор является сложившимся диалектом, чего нельзя сказать о до сих пор переживающем нововведения украинском языке.

Что говорят словари

Толковый словарь украинского языка так объясняет значение слова мова:

1. Присущая человеку способность произносить звуки для выражения мыслей, осознанная речь.
2. Состав речи и правил употребления и произношения, принятый в определенном обществе.
3. Манера говорить, говор, стиль речи.
4. Разговор, беседа.
5. Речь, спич, доклад.
6. В переносном смысле – выражение мнения.
7. В программировании – язык машинных кодов, алгоритмы.

Относительно второго пункта возникает множество вопросов. Состав речи для общения на городской улице, в сельской глубинке, в правительственных и культурных учреждениях не имеет единой базы.

Из учебника украинского языка

В современной украинской педагогике большое значение придается изучению студентами национального литературного языка. В силу признания его государственным, необходимость выражать мысли не на просторечной мове, а на языке Тараса Шевченко, встала особенно остро. Этого писателя считают основателем грамотного письменного украинского языка.

Сам учебник называется «підручник української літературної мови». То есть разницу между словарным составом просторечий и литературных выражений слово «мова» не отображает.

Что такое мова? В русском языке различают такие понятия, как диалект, фразеологизм, просторечие, говор, жаргонизм, профессионализм, вульгаризм. Сказанные на русском, такие слова тем не менее не классифицируются как правильный русский язык. Если применить такую тактику к определению мовы, увидим записанные на украинском те же термины. Почему объяснять украинскую мову принято на русском? Тому есть несколько причин.

Национальная речь делится на две категории:

1. Высшая форма (литература) – новый язык, сформированный Котляревским в 1794 году на основе диалектов юга России и намеренных искажений некоторых слов в пародийных целях.
2. Низшая форма (диалекты). Это три большие группы с разделениями на несколько говоров.

Похоже, мова – это совокупность диалектов и множество заимствований по причине бедности словаря.

Заимствования в мове

Каждый самостоятельный язык представляет собой живой развивающийся организм, порождающий ответвления, диалекты, оставляющий литературные памятники, имеющий способность стареть и даже умирать. Что такое мова – язык или диалект? От ответа на этот вопрос многое зависит.

Изучение языка – это изучение его корней. Как в переносном, так и в буквальном смысле. Корни слов рассказывают о происхождении нации гораздо больше, чем история, написанная людьми. Ее все время трактуют так, как выгодно в данный исторический момент. А корни слов не поддаются такому жонглированию.

Если древние говоры мовы появились из индоевропейских, балто-литовских, праславянских слов, это будет легко доказать ученым, специализирующимся на таких исследованиях. Что же они выяснили? К сожалению, мове не давали развиваться естественным путем. Возможно, это и привело бы к малочисленности носителей в современном мире, но это был бы живой язык, который не может не быть гармоничным и красивым. Само понятие мовы как языка народа искажается.

Многочисленные заимствования корней подтверждаются такими примерами:

1. Супругов на мове называют чоловіком и дружиною. Людина одружується, жінка выходить заміж. При этом слова «муж» на мове не существует, это заимствование из русского языка.
2. Второй день недели – вівторок, повторять – повторювати. Но слова «второй» в мове нет, есть «другий». Корень заимствован, приставки и окончания украинские. Видимость украинского слова есть, но корень – русский. На самом деле в славянских языках этот корень встречается еще у болгар, македонцев и белорусов. Остальные – польский, сербский, словенский, словацкий, хорватский – имеют корень «друг».

Таких примеров множество.

Как развивалась мова

Серьезным шагом в развитии украинского языка стало создание в 1906 году украинско-русского словаря. Он носил название «Словарь украинської мови» до 1917 года, когда был переименован на польский манер в словник. Четыре его тома содержат 68 тысяч слов. Для собрания слов, определения правописания, объяснения этимологии было использовано несколько источников и специальных исследований.

Эта работа была признана филологами. В ней зафиксирован живой язык, на котором говорили люди. Некоторые упомянутые в нем диалекты очень узко применяются, но все-таки нашли свое место в словаре. Рекомендации к правописанию малороссийского языка обсуждали на уровне Академии наук. Вплоть до 1997 года неоднократно переиздавался словарь украинской мовы. Значение его до сих пор трудно переоценить.

С двадцатых годов прошлого века начали обучать украинскому языку. Но русский продолжал оставаться языком общения, города и интеллигенции. После получения Украиной независимости как государства язык начинает активно развиваться, во многом искусственно. Заменяются некоторые русские слова и корни, калькируются англицизмы. Ко всему прочему, происходит мировая глобализация, которая сильно влияет на лексический состав всего мира, не только Украины.

Заключение

Как будет язык Украины развиваться дальше, покажет время. Пока что налицо значительное расслоение лексики, что превращает мову в язык профессионализмов: научных, политических, экономических и множества других.

Украинизация языка проводится слишком быстро, чтобы стать естественной. На этом пути случаются ошибки, переделки, отмены предыдущих законов и введение в оборот давно забытых. Жаль, если для того чтобы просто общаться, люди станут прибегать к английским словам. Остается только смотреть на это философски.

Источник